Розповідь автор почав придумувати ще в Екибастузському таборі особливого режиму, взимку 1950/51. Написана в 1959 у Рязані, де А. І. Солженіцин був тоді учителем фізики і астрономії в школі. У 1961 вона була відправлена в "Новий світ". Рішення про публікацію було прийнято на Політбюро в жовтні 1962 під особистим тиском Хрущова. Надрукований в "Новому світі", 1962, № 11; потім вийшов окремими книжками в "Радянському письменнику" і в "Роман-газеті". Але з 1971 року всі три видання розповіді вилучалися з бібліотек і знищувалися по таємній інструкції ЦК партії. З 1990 року розповідь знову видається на батьківщині. Образ Івана Денисовича склався з вигляду та повадок солдата Шухова, що воював в батареї А. І. Солженіцина під час радянсько-німецької війни (але ніколи не сидів). Інші герої оповідання - всі взяті з табірного життя, з їх справжніми біографіями